Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

Є.А. Литвинець, А. Кабіру

Шляхи удосконалення діагностики та лікування хворих на хронічний бактеріальний простатит

Вступ. Експериментальними та клінічними дослідженнями встановлено, що будь-які патологічні стани в організмі людини супроводжуються активацією вільнорадикальних процесів у тканинах та органах хворого [4, 7, 10]. До вільних радикалів належать сполуки, що містять неспарені електрони і володіють значно більшою реакційною здатністю щодо їхніх нерадикальних аналогів [7]. Усі функціонально важливі вільні радикали, які утворюються в організмі людини, містять кисень. У сучасній науковій літературі всі ці сполуки об’єднують терміном «активовані форми кисню» (АФК). Основними формами АФК, які генеруються в живому організмі, є: супероксидний радикал, гідроксильний радикал, оксид азоту, пероксильний радикал, пероксид водню та інші [2, 8]. Наголошується, що основні форми АФК первинно є нормальними компонентами клітинного метаболізму і виконують певні біологічні функції. Їхня реактивна агресивність стримується потужною антиоксидантною системою. Однак за умов розвитку патологічних процесів цей баланс порушується в бік неконтрольованого синтезу АФК, що завершується формуванням окисного стресу [2]. Встановлено, що за умов окисного стресу АФК пошкоджують усі біологічні структури, але донедавна головну увагу під час вивчення модифікуючої дії АФК приділяли ліпідам. Нині інтерес дослідників підвищився до вивчення механізмів взаємодії АФК з білками [4]. Актуальність цих досліджень зумовлена надзвичайно важливим значенням білків у обмінних процесах живих організмів. Процес окисної модифікації білків (ОМБ) у зв’язку з особливостями хімічної будови і структурної організації протеїнів має складний характер, що пов’язано з утворенням великої кількості окиснених продуктів радикальної та нерадикальної природи. Вважається, що вільнорадикальне пошкодження протеїнів має також ланцюгову природу, як і ПОЛ [7, 8]. Встановлено, що при надмірній генерації АФК посилюється денатурація білків, а також утворення амінокислотних радикалів, які далі вступають у вторинну взаємодію із сусід-німи амінокислотними залишками. Усі ці процеси призводять до втрати білками їхньої біологічної активності й порушення обміну речовин. Вважається, що деструкція білків є раннім маркером окислювальних пошкоджень тканин, порівняно з ПОЛ, оскільки продукти ОМБ стабільніші порівняно з пероксидами ліпідів, які швидко метаболізують під дією пероксидаз і низькомолекулярних антиоксидантів [7].

Відомо, що для знешкодження негативної дії АФК на мембрани клітин, в організмі існує та функціонує антиоксидантна система (АОС) захисту, що об’єднує у своєму понятті декілька етапів знешкодження надлишків АФК: зне-шкодження кисневих радикалів (супероксиддисмутаза (СОД), церулоплазмін, токоферол та інші), інгібування впливу перекисів на мембранні структури (пероксидази, каталаза (К)): ензимне відновлення гідроперекисів, мембранозв’язаних білків та ліпідів [3, 5].

Функція АОЗ полягає в захисті клітин та тканин, який включає три етапи: 1) систему, яка локалізована в ендотеліоцитах судин і безпосередньо руйнує окислювачі (каталазу, глутатіонпероксидазу, супероксиддисмутазу); 2) систему ліквідації продуктів ПОЛ, основою якої є токоферол; 3) систему репарації пошкоджених окислювачами біополімерів (білків і ДНК), що представлена складним комплексом ферментів [2, 6].

Отже, в цілому, функціонування АОС захисту, з одного боку, є складовою неспецифічного захисту клітин та тканин від шкідливого та руй-нівного впливу АФК, з іншого - разом з оцінкою активності процесів ОМБ - є однією з складових характеристик клітинного імунітету.

Виходячи з цих теоретичних положень, важливим є комплексне вивчення процесів ОМБ та АОЗ як складових неспецифічної резистентності організму та, особливо, їх ймовірної ролі у хронізації запальних захворювань простати.

Крім того, зараз ведуться наукові пошуки в питаннях підвищення захисту організму при різних патологічних станах за рахунок застосування сполук антиоксидантної дії.

Мета роботи: вивчити стан прооксидантної системи та системи антиоксидантного захис-ту у хворих на хронічний бактеріальний простатит та дослідити антиоксидантну активність запропонованої схеми лікування з включенням флафоноїду кверцетин та цинку сульфату.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилось на базі кафедри урології та лабораторії Івано-Франківського національного медичного університету. Обстежено 65 па-цієнтів, які були розділені на групи: 1-ша група (n=40) хворі на хронічний бактеріальний простатит віком від 18 до 50 років; 2-га група (n=25), яка була групою контролю. Її склали 25 здорових чоловіків аналогічного віку. Поряд із ви-вченням даних анамнезу, об’єктивним оглядом хворі підлягали інструментальному та лабораторному обстеженням згідно з протоколом, за-твердженим Наказом МОЗ України №330 від 15.05.2007 р. «Хронічний простатит». Першій групі, хворим на хронічний бактеріальний простатит у комплекс лікування був включений флавоноїд кверцетин та препарат цинку сульфату. Кверцетин хворі приймали по 2 г 2 рази на добу за 30 хв. до їжі, розчинивши в 1/2 склянки води, а цинку сульфат по 1 таблетці на добу упродовж 1 місяця.

Усі пацієнти обстежувались після отримання інформаційної згоди у них у відповідності до вимог GCP IHC.

Для вивчення стану ПОБ досліджували показники ОМБ за методикою Е.Е. Дубініної і співавт. Оптичну густину реєстрували на спектрофотометрі при довжині хвилі 356 нм і 370 нм (кетонопохідні нейтрального характеру) та 430 нм і 530 нм (альдегідопохідні основного характеру). Активність супероксиддисмутази (СОД) визначали за методом С. Чеварі та співавт. Кількісне визначення каталази у сироватці крові здійснювали за методикою А.Н. Баха і С.В. Зубкової.

Одержані результати аналізували за допомогою комп’ютерних пакетів ліцензійної програми “STATISTICA” StatSoft Inc. та Excel XP для Windows з використанням параметричних та непараметричних методів обчислення.

Результати та їх обговорення. Аналіз результатів визначення у сироватці крові хворих на хронічний бактеріальний простатит (ХБП) вмісту продуктів перекисного окиснення білків (ПОБ) до лікування свідчить на користь наявності у них оксидативного стресу (табл. 1).

Так, вміст ОМБ-356 у обстежених 1-ї групи вірогідно перевищував рівень аналогічного показника у здорових. Так, показник ОМБ-356, склавши (0,298±0,006) ум.од., був достовірно вищим проти (0,212±0,011) ум. од. у порівнянні зі здоровими (pN<0,05).

Дослідження вмісту ОМБ-370 у сироватці крові хворих на хронічний бактеріальний простатит дозволило встановити, що у цій групі мало місце збільшення його рівня порівняно зі здоровими, причому ця відмінність була достовірною (pN<0,05). Відтак, максимальне значення показника ОМБ-430 зареєстроване в групі пацієнтів на хронічний бактеріальний простатит. Цей показник вірогідно перевищував аналогічні у обстежених здорових (pN<0,05).

Щодо вмісту ОМБ-530, то його рівень у хворих на хронічний бактеріальний простатит практично не відрізнявся від показника групи контролю.

Таким чином, аналіз показників стану ПОБ у хворих на хронічний бактеріальний простатит до лікування показав його значну активацію. Втім, якісно односпрямовані зміни були кількісно нерівнозначними. Аналіз залежності рівня показників ОМБ показав виразні зміни стану біологічних мембран, що індукує виснаження захисних механізмів. Дослідження вмісту ферментативних антиоксидантів у хворих на хронічний бактеріальний простатит показало, що АОС характеризувався вірогідним зменшенням активності каталази із (6,61±0,28) ум. од. у здорових до (4,58±0,22) ум. од. у хворих на хронічний бактеріальний простатит (pN<0,05) та супер-оксиддисмутази (СОД) з (38,82±2,24) МО/мг у хворих проти (49,05±2,51) МО/мг у здорових (pN<0,001), що свідчить про досягнення функ-ціонального виснаження ферментативного ланцюга АОЗ у цієї категорії пацієнтів. (табл. 2).

Отже, отримані результати до лікування демонструють системну активацію процесів ПОБ у хворих на хронічний бактеріальний простатит. Посилення процесів ПОБ супроводжується ослабленням АОЗ, що проявляється зниженням активності СОД, яка каталізує дисмутацію супероксидних аніон-радикалів та антиоксидантного бар’єра першої лінії захисту - каталази - засвідчує значне послаблення захисту клітин простати при хронічному бактеріальному простатиті від накопичення активних форм кисню.

На ранніх етапах перебігу хронічного бактеріального простатиту інтенсифікація продуктів ПОБ є незначною. По мірі прогресування захворювання активізація ПОБ стає більш вагомою, що частково можна пояснити послабленням функціонування антиоксидант-них механізмів.

Активізація оксидативних механізмів у хворих на хронічний бактеріальний простатит поряд із прямою токсичністю (деградація ДНК, запуск ланцюгової реакції ПОЛ), опосередковано впливає на велику кількість інших негативних процесів у організмі: пошкоджуються фібробласти, знижують активність місцевого захисту, стимулюється утворення тромбоксану, підвищується проникливість епітелію і ендотелію, підсилюється секреція слизу та ін. Викликане окисним пошкодженням інгібування активності мембранних ферментів поглиблюється змінами фізико-хімічних властивостей ліпідного біошару. Такий механізм лежить в основі процесів оксидантного стресу і є однією із ланок патогенезу хронічного простатиту [1, 5, 9].

Після проведеного лікування відмічена тенденція до суттєвого зниження показників ОМБ у наших хворих у порівнянні з початковим рівнем (р<0,05). Так, ОМБ-356, ОМБ-370, ОМБ-430 наближались до значень групи контролю (табл.1) (р>0,05), що вказує на антиоксидантні властивості запропонованих препаратів. Також застосування запропонованої схеми привело до покращення функціональної здатності АОС. Так, рівень каталази зріс до 6,12±0,28 ум. од., а супероксиддисмутази до - 48,74±2,36 МО/мг (p<0,05) (табл. 2), що наближається до показників здорових.

Проведені нами дослідження АОС у хворих на хронічний бактеріальний простатит показали, що ферменти АОС виснажуються під час захворю-вання і ці зміни поглиблюються в залежності від тривалості захворювання. Застосування ж за-пропонованої схеми лікування призвело до суттєвого підвищення досліджуваних ферментів.

Висновки

1. У хворих на хронічний бактеріальний простатит має місце розвиток оксидативного стресу, який проявляється достовірним збільшенням та накопиченням вмісту продуктів перекисного окиснення білків на тлі зростання напруженості адаптаційних механізмів системи антиоксидантного захисту.

2. Використання комплексної терапії із включенням запропонованої нами схеми лікування дозволяє коригувати метаболічні розлади, що проявляється відновленням антиоксидант-ної активності сироватки крові, зниженням продуктів окисної модифікації білків.