Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

Н.О. Перцева, М.К. Рокутова

Оцiнка ренальної функцiї у хворих на метаболiчний синдром

Вступ. У сучасній медицині при розгляданні проблеми метаболічного синдрому (МС) все більше уваги приділяється прогнозуванню, своєчасній діагностиці та профілактиці розвитку його компонентів: цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, артеріальної гіпертензії (АГ), дисліпідемії та особливо абдомінального ожиріння [1]. За даними епідеміологічного дослідження в США серед дорослих всі компоненти метаболіч-ного синдрому зустрічаються у 0,7% випадків, три складових - в 4,1%, дві - в 11,0% і інсулінорезистентність - в 28,0% [9]. Відсоток пацієнтів з метаболічним синдромом перевищував середнє значення (10-20%) у загальній групі населення індустріальних країн [3].

Ожиріння, як основний компонент МС, є актуальною проблемою сучасної медицини, со-ціальне значення якої визначається наслідками та ускладненнями захворювання [2]. Підвищення маси тіла - один з доведених факторів ризику артеріальної гіпертензії, інсулінорезистентності (ІР), ішемічної хвороби серця, атеросклерозу [4]. В епідеміологічних дослідженнях доведено, що зі збільшенням ІМТ на 10% вірогідність зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) до рівня, що дозволяє діагностувати хронічну хворобу нирок (ХХН), збільшується майже в 1,3 разу [5]. Негативний вплив ожиріння та компонентів метаболічного синдрому на ХХН широко описаний у літературі, але прямий вплив ожиріння і серцево-судинних факторів ризику на ренальну функцію залишається дискутабельним [8]. Аналіз результатів досліджень показав, що протеїнурія і ХХН можуть формуватися при МС у пацієнтів без АГ та ЦД, що дозволяє припустити участь інших факторів у розвитку ураження нирок у цієї категорії хворих [1]. Отже, не лише ожиріння, але й комплекс компонентів метаболічного синдрому, впливають на розвиток ХХН [6].

Мета дослідження: оцінити роль компонентів метаболічного синдрому в розвитку ренальної дисфункції у хворих на абдомінальне ожиріння.

Матеріали і методи дослідження. У зв’язку з поставленими задачами обстежено 61 па-цієнта молодого віку (від 18 до 40 років згідно з рекомендаціями ВООЗ) з ожирінням, I-III ст. (згідно з класифікацією IDF, 2005) без ЦД 1-го або 2-го типу. Середній вік хворих склав 28,0±1,0 років, серед них чоловіків - 29 (47,5%) осіб, жінок - 32 (52,5%). Пацієнти були підрозділені на 2 підгрупи залежно від наявності АГ, I-II стадій, 1-го ступеня: Iа - підгрупа з аб-домінальним ожирінням без АГ (n=31) і Iб - підгрупа з абдомінальним ожирінням і АГ, I- II стадій, 1-го ступеня (n=30).

Крім використання загально клінічних методів дослідження проводили антропометрію, електрокардіографію, ультразвукове дослідження нирок, визначення ШКФ за допомогою проби Реберга-Тарєєва без поправки на площу поверхні тіла, альбуміну, протеїну та b2-мікроглобуліну сечі, співвідношень альбумін сечі/креатинін сечі, протеїн сечі/креатинін сечі, b2-мікро-глобулін сечі/креатинін сечі.

Статистична обробка результатів досліджень здійснювалася методами варіаційної статистики, реалізованими стандартним пакетом сертифікованих прикладних програм «Statistica 6.1», серійний номер AGAR 909E415822FA та «Microsoft Excel». Для перевірки гіпотези про нормальний розподіл використовували одновибірковий тест Колмогорова-Смірнова. Для оцін-ки взаємозв’язку між показниками проведено кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнтів рангової кореляції Спірмена (r). Рівень значущості вважали достовірним при p<0,05.

Результати та їх обговорення. Частота зустрічаємості компонентів МС за критеріями Міжнародної діабетологічної федерації (ІDF, 2005 р.) у пацієнтів основної групи представлена у табл. 1-2.

Аналізуючи отримані дані, можна констатувати високу частоту розповсюдженості основних компонентів МС у осіб молодого віку з абдомінальним ожирінням, а саме: АГ, порушення вуглеводного та ліпідного обмінів.

Серед пацієнтів МС найчастіше виявляється у 34,4% пацієнтів з абдомінальним ожирінням і АГ; 19,7% хворих - з абдомінальним ожирінням без АГ. Виявлено, що клінічно значущі компоненти МС діагностували у половини осіб з абдомінальним ожирінням (за критеріями, за-пропонованими ВООЗ у 1999 році).

Такий високий відсоток пацієнтів з МС обумовлено тим, що за критеріями ІDF при постановці даногодіагнозу, у першу чергу, приділяють увагу можливому ризику наслідків синдрому, а не розгорнутій клінічній картині захворювань, які теж є компонентами МС. Це демонструє необхідність уваги до групи пацієнтів з абдомінальним ожирінням, як до групи з великим ризиком розвитку ускладнень МС.

Загальна характеристика показників функ-ціонального стану нирок пацієнтів представ- лена в табл. 3. Проведене дослідження вияви- лонаявність гломерулярної гіперфільтрації у 47 (77,0%) осіб з абдомінальним ожирінням незалежно від наявності АГ; МАУ лише у 7 (11,5%) хворих; b2-мікроглобулінурію - практично у всіх (93,4%) осіб. Загальна частота виявлення підвищеного рівня співвідношення альбумін сечі/креатинін сечі - 8 (13,1%) осіб, збільшення спів-відношення b2-мікроглобулін сечі/креатинін сечі - в більшості (90,2%) випадків.

При проведенні кореляційного аналізу спостерігали взаємозв’язок між кількістю компонентів МС і рівнями ШКФ (r=0,54, р<0,001), альбуміну сечі (r=0,59, р<0,001), b2-мікроглобуліну сечі (r=0,53, р<0,001) та співвідношеннями альбумін сечі/креатинін сечі (r=0,47, р<0,001) і b2-мікроглобулін сечі/креатинін сечі (r=0,45, р<0,001) у пацієнтів основної групи.

У своїх роботах Chen et al., 2011 р., і Wickman С. et al., 2013, показали, що ризик розвитку МАУ в 2 рази вищий у осіб з МС і залежить від кількості компонентів МС [1, 9]. За даними літератури наявність МС збільшує вірогідність появи МАУ і/або стійкого зниження ШКФ в 2,6 разу, поєднання 2 його компонентів - у 2,21 разу, 3 - у 3,38, 4 - у 4,23 та усіх 5 - у 5,85 разу [8].

У своїх роботах Naumnik B., 2010, зазначили, що МАУ та протеїнурія вважаються першими ознаками ураження нирок при абдомінальному ожирінні, особливо у осіб з АГ, і їх поширеність зростає зі збільшенням кількості компонентів метаболічного синдрому [7]. Chen J. et al., 2011, виявили залежність між розвитком МАУ та поступовим приєднанням компонентів метаболічного синдрому, що співпадає з нашими даними [1].

Висновки

1. У пацієнтів молодого віку з метаболічним синдромом найбільш інформативними маркерами раннього ураження нирок є гіперфільтрація та b2-мікроглобулінурія. МАУ має меншу діагностичну цінність.

2. При поступовому приєднанні компонентів метаболічного синдрому спостерігається погіршення функціонального стану нирок у осіб з метаболічним синдромом.

3. Високий відсоток виявлення пацієнтів з метаболічним синдромом демонструє необхідність пильної уваги до хворих молодого віку з абдомінальним ожирінням, як до групи з великим ризиком розвитку серцево-судинних і ниркових ускладнень, а також урахування метаболічних взаємозв’язків між його компонентами при діагностиці та лікуванні.