Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

С.В. Нікітаєв

Оцінка клінічних проявів та якості життя хворих при лікуванні необструктивного вторинного уретерогідронефрозу

Вступ. Необструктивний вторинний уретерогідронефроз (УГН) часто супроводжує нейрогенні дисфункції сечового міхура (НДСМ), але серед лікарів немає єдиної думки з приводу підходу до тактики лікування, оцінки результатів та контролю лікування необструктивного вторинного УГН [1]. Досі основним критерієм, на який орієнтуються при виборі тактики лікування, є стадія необструктивного вторинного УГН [2]. Оцінка результатів лікування базується також тільки на зміні або зникненні необструктивного вторинного УГН, і не беруться до уваги зміни інших проявів захворювання. З нашої точки зору, головною метою лікування повинно бути не тільки зменшення необструктивного вторинного УГН, а й ліквідація або зменшення негативних наслідків існування необструктивного вторинного УГН для функції нирок, стану уродинаміки, активності запального процесу. Тому звуження оцінки лікування необструктивного вторинного УГН тільки до зменшення його стадії призводить до вилучення з поля зору лікаря не менш важливих показників, що впливають на стан сечової системи та якість життя хворих.

У літературі відсутні роботи, пов’язані із дослідженням відповідності клінічних проявів, якості життя хворихта стадії необструктивного вторинного УГН, а також їх змін внаслідок лікування.

Мета дослідження: оцінити залежність основних клінічних проявів, що впливають на якість життя хворого від стадії необструктивного вторинного уретерогідронефрозу, а також їх зміни в процесі лікування.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось у лабораторії нейроурології ДУ «Інститут урології НАМН України» (м. Київ). У дослідження було включено 97 хворих, які обстежувались та лікувались із необструктивним вторинним УГН, що виник на тлі нейрогенного сечового міхура з компенсованою секреторною функцією нирок. У жодного пацієнта не було ознак інфравезикальної обструкції та інших анатомічних аномалій сечової системи або захворювань центральної нервової системи.

Аналізувались результати клініко-лабораторних, рентгенологічних (мікційна цистографія, внутрішньовенна екскреторна урографія) обстежень, функціональних уродинамічних досліджень (урофлоуметрія, цистотонометрія) при першому зверненні та після закінчення курсу лікування.

Усіх хворих лікували консервативно за розробленою у лабораторії нейроурології схемою, яка за показами містила М-холінолітики, антибактеріальні засоби, вітаміни, нашкірну електростимуляцію сечових шляхів тощо.

Оцінку змін стадії необструктивного вторинного УГН внаслідок лікування проводили, порівнюючи перший та останній візит. Таким чином, були виділені три групи хворих: I група - з відсутністю або мінімальними змінами стадії необструктивного вторинного УГН, II група - з помірними змінами (стадія зменшилась, але УГН залишився), III група - УГН зник повністю. Паралельно оцінювались зміни основних клінічних проявів, які безпосередньо впливали на якість життя хворих. Такими проявами було визнано дизуричні розлади (окремо оцінювали виразність імперативних покликів, імперативного нетримання сечі, біль при сечовипусканні, кількість сечовипускань, частоту виникнення енурезу або ніктурії) та активність пієлонефриту. Усі наведені прояви залежно від активності оцінювались у балах від 0 до 3. Сума балів за цими ознаками і характеризувала виразність клінічних проявів у кожного хворого. До групи із незначними клінічними проявами були віднесені па-цієнти із сумою балів 0-1, з помірними клінічними проявами - із сумою 2-3, з вираженими клінічними проявами - 4-6. Якість життя цих хворих оцінювали за загальноприйнятою методикою.

Математична обробка результатів дослідження проводилась за допомогою програми STATISTICA 6,0 (Start Soft).

Результати та їх обговорення. Вік абсолютної більшості хворих не перевищував 20 років (95%). Тільки 5% хворих були віком від 20 до 35 років.

Із 97 хворих осіб чоловічої статі було 7 (7,2%), жіночої - 90 (92,3%). Серед них із необструктивним вторинним УГН I ст. було 25 па-цієнтів (25,8%), II ст. - 7 (7,2%), III-IV ст. - 65 (67,0%). Скарги на дизуричні розлади (імперативні поклики, імперативне нетримання сечі, біль під час сечовипускання, енурез, ніктурію) відмічено у 68 хворих (70,1%). Загострення хронічного пієлонефриту за останній рік було у 61 хворого (62,9%). При лабораторному дослідженні зміни у загальному аналізі сечі (лейкоцитурія) виявлені у 71 хворого (73,2%).

Порівняння клінічної картини захворювання при першому зверненні у хворих із необструктивним вторинним УГН I-II та III-IV стадіями показало, що виразність клінічних проявів захворювання не змінюється при збільшенні стадії необструктивного вторинного УГН (рис. 1). Якість життя хворих із різними стадіями необструктивного вторинного УГН також вірогідно не відрізняється. Проведена статистична обробка показала відсутність статистично вірогідної залежності між вираз-ністю клінічних проявів та стадією необструк- тивного вторинного УГН (р > 0,05). Ми вважаємо, що це може пояснюватись тим, що взаємозв’язок між дисфункціями сечового міхура (від яких здебільшого і залежать прояви захворювання) та УГН більш складний і нормалізація скорочення сечового міхура не завжди відповідає зменшенню стадії необструктивного вторинного УГН.

Проведено дослідження наявності корелятивного зв’язку між змінами необструктивного вторинного УГН внаслідок проведеного курсу лікування (що є традиційною оцінкою ефективності терапії таких хворих) та змінами якості життя таких хворих. Такий підхід пов’язаний з тим, що дизуричні розлади та загострення хро-нічного пієлонефриту є головними клінічними проявами НДСМ, які супроводжують необструктивний вторинний УГН. Вони напряму впливають на якість життя таких хворих, і суб’єктивна оцінка ефективності лікування у них базується саме на нормалізації сечовипускання та відсутності загострення запального процесу в нирках та сечовому міхурі.

При аналізі змін необструктивного вторинного УГН внаслідок лікування з’ясовано, що у 57,7% хворих зміни необструктивного вторинного УГН не збігаються зі змінами якості життя (табл. 1). У 83% хворих I групи якість життя покращилася або стала гарною. І, навпаки, у III групі, де необструктивний вторинний УГН пов-ністю зник, у 11% хворих не відмічалось змін якості життя. Це свідчить про те, що якість життя, яка є важливим показником ефективності лікування хворих, часто не відповідає змінам за стадіями необструктивного вторинного УГН.

При статистичній обробці результатів ми не знайшли достовірної кореляції між змінами якості життя хворих та рентгенологічними змінами стадії необструктивного вторинного УГН, як показника ефективності лікування таких хворих.

Висновки

1. Клінічні прояви у хворих із необструктивним вторинним уретерогідронефрозом, які виникли на тлі нейрогенних дисфункцій сечового міхура, не корелюють із стадією уретеро-гідронефрозу.

2. Зміни стадії необструктивного вторинного уретерогідронефрозу внаслідок проведеного лікування у 57,7% не збігаються зі змінами якості життя таких хворих.

3. Покращення якості життя хворих із уретерогідронефрозом повинно враховуватись при оцінці ефективності лікування на рівні зі змінами уретерогідронефрозу.