Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

С.П. Пасєчніков, Н.О. Сайдакова, В.І. Гродзінський

Особливості госпіталізації жінок, хворих на гострий необструктивний пієлонефрит, у повіковому аспекті

Вступ. Загальновідомо, що володіння епідеміологічною ситуацією дозволяє обрати адекватний комплекс клініко-організаційних заходів, мета яких спрямована на зменшення захворюваності, зокрема завдяки здійсненню раціональної профілактики в її широкому розумінні. Така інформація особливо важлива стосовно поширених та соціально значимих хвороб, перебіг яких часто має ускладнений характер, призводить до незадовільних наслідків - рецидування, тимчасової і стійкої втрати працездатності, погіршення якості життя [7, 10 ]. Госпіталізова захворюваність є складовою вивчення загального процесу вказаного напряму, додатковим джерелом оцінки стану здоров’я. За її результатами вирішується низка питань, суттєвих як для науки, так й для клінічної практики. Адже отримані таким чином дані за кількісними, атрибутивними, факторіальними ознаками вагомі з точки зору виявлення резервів удосконалення організації спеціалізованої допомоги на етапах її надання, а також розробки положень щодо попередження розвитку захворювань, їх ускладнень за рахунок виявлення чинників ризику та передумов виникнення [4, 12 ].

У зазначеному аспекті актуальним є ви-вчення гострого необструктивного пієлонефриту (ГНП), який за значимістю несприятливого прогнозу та кінцевим результатом перебігу виділяється серед інших назологічних форм, що належать до інфекції сечовивідних шляхів [5, 6, 11]. Наголосимо, що останні загальною спільнотою фахівців визнані однією із важливих проблем у медицині [1, 2]. Підсилюючим аргументом положення є той факт, що неускладнені інфекції сечовивідних шляхів найбільш широко представлені як в амбулаторній, так і госпітальній практиці [8, 14]. І на сьогодні вивчення можливості перенесення акценту на першу вважається важливим завданням урологічної служби. Варто підкреслити, що ГНП, який став об’єктом дослідження, більшою мірою вражає жінок. Серед них частота його удвічі більша, ніж серед чоловіків. За даними різних авторів [2, 15, 17, 18], впродовж життя 40-50% жіночої популяції підпадають у проблемну категорію. Особливо це стосується жінок репродуктивного віку [3, 9, 13, 16].

Вищевикладене обµрунтувало мету роботи - вивчити частоту та особливості госпіталізації жінок, хворих на гострий необструктивний пієлонефрит, за довгостроковий період.

Матеріали і методи дослідження. Робота виконана на базі відділу запальних захворювань ДУ «Інститут урології НАМН України» та урологічних відділень Олександрівської клінічної лікарні м. Київ. Як видно, ці заклади є такими, де найбільш повно представлена категорія пацієнтів, що обрана об’єктом вивчення. Первинним документом були історія хвороби та карта виписаної зі стаціонара пацієнтки.

Дослідження носило ретроспективний характер і охоплювало 2003-2012 роки. Передбачена суцільна вибірка - розглядались усі випадки госпіталізацій із подальшим типологічним компонентом, коли із загальної їх кількості відбиралась інформація стосовно жінок, хворих на гострий необструктивний пієлонефрит (ГНП). На наступному етапі серед останніх виявлялись ті, які перебували в репродуктивному віці (за даними ВООЗ - 15-45 років). На основі аналізу даних ретроспективного вивчення була вирішена задача по встановленню відсотка хворих за-значеної патології в структурі госпіталізованих.

Можливість простежити динаміку змін забезпечував тривалий (10-річний) період спосте-реження, а інтенсивність змін - методичний підхід, згідно з яким роки вивчення були по-ділені на два п’ятирічні періоди: перший - 2003-2007 рр.; другий - 2008-2012 рр. Тобто здійснювався одномоментний вибірковий метод.

При побудові динамічних рядів дотримувались періодичності з п’ятирічним проміжком - метод контрольних точок. У результаті в роботі проаналізовано 1844 випадки госпіталізації жінок із верифікованим діагнозом ГНП. Спостереження систематизувалися для виявлення причинно-наслідкового зв’язку між зазначеним явищем та порами року.

Важливою особливістю дослідження став також розподіл хворих на окремі групи. Серед жінок репродуктивного віку виділялись 15-18-річні, 19-25-річні та 36-45-річні пацієнтки. Серед жінок, старших 45 років, формувались групи 45-55; 56-70 та > 70 років. Проведення аналітико-синтетичного, порівняльного аналізів у такому аспекті забезпечувало можливість викристалізувати медико-соціальне значення питання, якому присвячено дослідження.

У результаті групування відповідних абсолютних величин показників були складені динамічні ряди. Для характеристики розподілу явища на його складові, вивчення його внутріш-ньої структури розраховувались екстенсивні коефіцієнти. При аналізі динамічних рядів, побудованих із абсолютних, відносних чисел, використана загальноприйнятна система показників: рівень, приріст чи зменшення, темп росту чи зменшення, темп приросту відповідно. З метою надання узагальненої характеристики статистичної сукупності за певною кількістю параметрів визначились середні величини, які представляють загальну міру ознак, що вивчалися. Оцінка ступеня коливання варіаційних рядів та типових середніх величин здійснювалась завдяки середньому квадратичному. При визначенні статистичної достовірності показників, що дає право на узагальнення явища, розраховували середню похибку. За їх допомогою визначалось значення критерію Стьюдента, загальноприйнятного показника для оцінки значимості відмінності двох статистичних коефіцієнтів.

Результати та їх обговорення. Результати показали, що 9-12% у різні роки в структурі госпіталізованих базових відділень припадало на осіб жіночої статі, які лікувались з приводу гострого необструктивного пієлонефриту. Простежено збільшення їх з роками. Так, якщо у 2003 р. налічувалось 367 хворих зазначеної категорії, то до 2007 р. їх кількість зросла на чверть, а з 2008 р. до 2012 р., тобто за наступні п’ять років, на 18,1%. У результаті у 2012 році з вказаним діагнозом у відділенні перебувало 542 пацієнтки. Загалом за 10 років спостереження темп приросту наближався до 50%. Більша частина серед них - жінки репродуктивного віку. Без статистичної різниці за роками дослідження їх частка становила 66,8±2,5% - 69,7±2,6%. Відповідно, кожна третя була старше 45 років. Проте приріст останніх випереджає перших. Більше того, в останні п’ять років він інтенсивніший (21,6% проти 20,0% у 2003-2007 рр.). Збільшення кількості госпіталізованих у репродуктивному віці виразнішою була, навпаки, в перше п’ятиріччя вивчення (25,8% проти 9,0% у 2008-2012 рр).

Відома залежність частоти гострого пієлонефриту від кліматичних умов, у тому числі необструктивного, мотивувала таке вивчення в аспекті госпіталізованої захворюваності. Для чого хворі були розподілені за факторіальною ознакою, якою стали пори року. Результати такої роботи показані в табл.1.

При співставленні даних ілюстративного матеріалу очевидним є зростання, за окремим випадком, кількості хворих з кожним наступним роком кожної пори року. Разом з цим, відсоток їх тільки протягом 2003-2007 рр. мав статистичні доведені відмінності, характер яких був неоднозначним. Зокрема, у 2003 році достовірно більшою питома вага була зимою та восени, у 2007 р. - весною та влітку. Із 2008 до 2012 р. різниця в показниках згладилась і вже у 2012 р. будь-яких виразних змін не виявлено.

Важливою для проведення організаційних, профілактичних заходів стала інформація щодо характеру змін частоти госпіталізацій жінок репродуктивного та старшого віку в залежності від сезону в динаміці (рис. 1 та 2). Темп зменшення хворих протягом 2003-2007 рр. взимку, як й їх зростання у 2008-2012 рр., відбувався за рахунок перших. За їх рахунок також суттєвим є зменшення весною. Літо виявилося небезпечним для жінок 15-45 років: темп приросту 81,5% та 12,6% за періодами вивчення. Для жінок, старіших за віком, у перший період (2003-2007 рр.) ця пора року характеризувалася незначним зменшенням із темпом 6,5% та приростом за 2008-2012 рр. - на 22,6%. Стабільно несприятливою для усіх вікових категорій є осінь, темп приросту за останні п’ять років вивчення практично однаковий (21,0% та 19,4%). Суттєвим доповненням до такої інформації є результати ви-вчення безпосередньо структури в подібному аспекті (табл. 2 та 3).Як видно, розподіл в обох, різних за віковою особливістю жінок, групах близький за роками в розрізі пори року. Простежені окремі відмінності.

Для жінок репродуктивного віку вони полягали у вірогідному зростанні частки хворих влітку та зменшенні взимку та восени в перші п’ять років, а навесні - в наступні п’ять років. Для жінок нерепродуктивного віку притаманним було віро-гідне збільшення випадків весною у 2003- 2007 рр., а в наступні п’ять років їх питома вага статистично була більшою серед решти.

Підсумовуючи наведену вище інформацію, на тлі мозаїчного характеру даних можна простежити певні особливості загального плану. Структури розподілу хворих жінок репродуктивного та нерепродуктивного віку взимку, навесні, влітку та восени близькі між собою. Більш стійким несприятливим періодом для перших є літо та осінь, для інших - зима й весна. Цікавими і вагомими стали результати вивчення співвідношення госпіталізованих двох вікових груп життєдіяльності конкретно в кожний окремий період пори року у 2003, 2007, 2008 та 2012 рр.

З’ясувалося, що в усі роки, незалежно від пори року, жінок в репродуктивному віці віро-гідно більше. Взимку та восени співвідношення між госпіталізованими жінками вказаних вікових категорій стабільне протягом періоду спо-стереження. Інша картина динаміки мала місце навесні та влітку. Зокрема, за 10 років питома вага жінок репродуктивного віку, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу гострого необструктивного пієлонефриту, навесні стала вірогідно меншою, а саме: у 2012 р. вона становила 59,3±4,0%, тоді як у 2003 році - 73,7±5,1%. Водночас відсоток достовірно збільшився серед осіб старіших за 45 років: з 26,7±5,1 у 2003 р. до 40,7±4,0% у 2012 р. (p<0,05). Протилежний характер змін влітку. В цю пору року, навпаки, відсоток госпіталізованих у ре-продуктивному віці з роками дослідження зростає, тоді як серед решти зменшується. Так, у 2012 р. показник дорівнював 72,0±3,8% проти 62,5±5,2% у 2003 р. та 28,0±3,8% проти 37,2±5,2% відповідно; різниця між величинами статистично доведена.

Таким чином, ми отримали результати, що дозволяють аналітично представити тенденцію залежності частоти госпіталізації жінок на гострий необструктивний пієлонефрит у репродуктивному та нерепродуктивному віці від пори року в абсолютних та відносних показниках і підтвердити їхню подібність. Виявилося, що питома вага влітку та восени приходиться на жінок 15-45 років, взимку та весною - старших за 45 років.

За наведеними фактичними даними логіч-но виникає потреба знайти їм пояснення. Без-умовно, лише часткову відповідь на питання, з чим пов’язана сезонна мінливість, передбачаємо отримати за результатами вивчення деталізованого повікового розподілу жінок, госпіталізованих у різні пори року. У процесі дослідження визначені повікові групи, які потребують підвищеної уваги в плані розвитку даної патології. Спочатку проана-лізуємо динаміку повікової структури розподілу жінок репродуктивного віку за роками.

Доведено, що більшість хворих (від 40-50%) припадала на жінок віком 19-25 років. Причому кількість їх має впевнену тенденцію до зростання. Так, за 10 років вона достовірно зросла з 41,3±3,1% до 49,4±2,6% у 2012 р., інтенсивнішим приріст був у перші п’ять років (на 13,8%) з 41,3±3,1% у 2003 р. до 47,0±2,8% у 2007; р>0,05, у наступні п’ять років лише на 5,8 (з 46,7±2,7% у 2008 до 49,4±2,6% у 2012 р.). Кожний четвертий, третій випадок приходився на жінок віком 26-35 років. Збільшення хворих цієї вікової категорії стало вірогідним за 2008-2012 рр. (з 24,7±2,3% до 31,0±2,1%). Суттєво менше представлені групи жінок 15-18 та 36-45 років. Однак перша з них зменшилась особливо інтенсивно за 2008-2012 рр. (на 64,4% проти 1,2% за 2003-2007 р), а друга збільшилась в останні п’ять років на 24,5%.

Таким чином, переважна більшість хворих перебувала у віці 19-35 років. На їх долю приходилось у 2003 р. 67,9±3,9%, яка з часом віро-гідно зростала до 80,4±2,3% у 2012 р. (р<0,05). Відповідно до цього жінок зазначеного віку можна віднести до групи підвищеного ризику, який набуває особливого сенсу з огляду на те, що він вважається оптимальним дітородним періодом. Зменшення випадків захворювання підлітків позитивно сприймається з точки зору просвітницько-виховної роботи.

Далі був здійснений порівняльний аналіз складу госпіталізованих із ГНП відповідно до виділених вікових груп з урахуванням чотирьох пір року. При узагальненні клініко-статистичних даних не вдалося дослідити чітку залежність, проте викрастилізувалась тенденція. Суть її полягає в наступному. Із віком та роками спостереження відсоток госпіталізованих змінюється із порами року. А саме: крива її має U-подібний характер; зима знаходиться на її верхніх частинах із зосередженням осіб підліткового віку та 36-45 років. На криву припадають всі інші місяці, на які приходяться хворі 19-35 років.

Отримані дані мотивували подальший систематичний аналіз, при якому було вирішено поєднати не тільки зимово-осінні та весняно-літні місяці, але й при цьому виявити частоту госпіталізацій окремо жінок наймолодшого віку (15-18 років), осіб 36-45 років та 19- 35 років. Остання група викликає підвищену зацікавленість, як найбільша за чисельністю та сексуально-репродуктивно активна. Крім того, такий підхід дозволить диференційовано ви-рішувати питання виховної, просвітницької, профілактично-оздоровчої роботи. Відповідні дані були систематизовані і згруповані в табличний матеріал (табл. 4, 5, 6).

За отриманими результатами була можливість визначитись у характері процесів, що відбуваються. Так, для хворих 15-18 років перевага госпіталізації в зимово-осінній період у 2003 р. - 55,6±7,4% проти 44,4±7,4% в весняно-осінній; (р>0,05) змінюється на достовірне їх зростання навесні та влітку (у 2007, 2008 рр. - 60,0±6,9% проти 40,0±6,3%), із подальшим збереженням такого співвідношення до 2012 р. Аналогічні відомості отримані серед госпіталізованих 19-35-річних, при цьому відмінності між показниками були вірогідні. Жінки 36-45 років, за окремим випадком, достовірно частіше були госпіталізовані із гострим необструктивним пієлонефритом в зимово-осінній період. Таким чином, отримані і вище представлені дані разом дозволяють об’єктивізувати зміни частоти випадків стаціонарного лікування жінок репродуктивного віку з приводу гострого необструктивного пієлонефриту в залежності від пори року.

У порівняльному аспекті подібна робота проведена серед жінок, які старіші репродук- тивного віку, тобто після 46 років. Під час робо-ти були виділені вікові групи, а саме: 46-55 років; 56-70 та >70 років. Динаміка повікової структури подана в табл. 7.

Як видно із табл.7 відсоток госпіталізованих 46-55 років поступово зменшується, за 10 років різниця набула вірогідності (у 2003 р. - 39,1±4,5%, у 2012 р. - 27,8±3,3%). Доля жінок 56-70 років та старіших 70 років достовірно збільшується. Останніх - у другий період спо-стереження після зменшення в перший. Зворотна картина мала місце серед осіб 56-70 років. У цій категорії хворих із 2003 до 2007 р. відсоток зріс з 35,6±4,4% до 47,0±4,2% (p<0,05) і протягом наступних п’яти років показник перебував у межах 46,6±4,1% та 41,1±3,6% (p>0,05). Тобто, збільшення госпіталізованих за десятирічний період відбувалось за рахунок осіб та >70 років (на 23,0%) та 56-70 років (на 13,0%). У подальшому проводився аналіз, за яким визначено характер динаміки госпіталізованих кожної із зазначених вікових груп жінок за сезонами.

Виявилось, що для осіб 46-55 років зміни були подібними до тих, які мали місце у попередній віковій групі. А саме: перший період відрізнявся достовірним зростанням випадків у зимово-осінні місяці (з 53,3±7,4% у 2003 р. до 56,9±6,9% у 2012 р. проти 46,7±7,4% та 43,1±6,9% весняні та літні відповідно). Другий (2008-2012) - виділявся зростанням госпіталізацій у весняно-літній період, яке у 2012 р. набуло достовірної різниці (60,0±6,9% проти 40,0±6,9% у зимово-осінній час). Серед осіб 56-70 років зазначена зміна ситуацій відбувалася раніше. Так, лише у 2003 р. переважала кількість хворих у зимово-осінній період (61,0±7,6% проти 39,0±7,6%), а з 2007 р. і надалі більшість їх припадала на весну та літо. У хворих за 70 років не було простежено будь-яких особливостей, частота госпіталізацій за роками не залежала від пори року.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження отримані нові дані щодо особливостей госпіталізації жінок репродуктивного віку з приводу гострого необструктивного пієлонефриту в динаміці за 10 років. Їх слід вважати важливими для проведення клініко-організаційних заходів, спрямованих на збереження здоров’я соціально-значимої групи населення.

Висновки

Доведено, що відсоток госпіталізованих жінок із гострим необструктивним пієлонефритом із 2003 до 2012 р. зріс на 43,7%, при цьому темп приросту в перші п’ять років (2003-2007) суттєво перевищував той, що мав місце в п’ять наступних (24,0% та 18,1% відповідно). Серед їх загальної кількості частка хворих ре-продуктивного віку без статистичної різниці перебувала в межах 66,8±2,5% - 69,7±2,6%, а інтенсивність приросту становила 25,8% та 9,0% відповідно в перші та наступні п’ять років вивчення. Практично кожна третя була старіше 45 років, чисельність яких водночас стала більшою на 56,5%, а зростання впродовж 2008-2012 рр. перевищувало за темпом у попередні п’ять років (21,6% та 20,0%).

Встановлені особливості динаміки госпіталізованих жінок, хворих на гострий необструктивний пієлонефрит, у репродуктивному віці та після 45 років у залежності від пори року. Вони стосуються лише весни та літа. Суть полягає в тому, що із часом спостереження впродовж весни частка перших зменшується, а наступних зростає (з 73,7±5,1% у 2003 р. до 59,3±4,0% у 2012 р. та з 26,7±5,1% до 40,7±4,0% відповідно; p<0,05), тоді як протягом літа процес набуває протилежного характеру (з 62,8±5,2% до 72,0±3,8% та з 37,2 ±5,2% до 28,0±3,8% відповідно; p<0,05).

Статистично доведено, що протягом усіх років спостереження більшість госпіталізованих жінок з діагнозом гострого необструктивного пієлонефриту перебувала у віці 19-35 років, кількість яких вірогідно зросла (від 67,9±3,9% у 2003 р. до 80,4±2,3% у 2012 р.); суттєво менше представлені групи в 15-18 та 36-45 років. Перша з них зменшилась особливо інтенсивно за 2008-2012 рр. (на 64,4% проти 1,2% за 2003-2007 рр.), а наступна збільшилась в останнє п’ятиріччя (на 24,5%).

Доведено, що у 2003-2007 рр. статистично встановлена більшість госпіталізацій серед усіх вікових груп жінок репродуктивного віку (15-18 років, 19-35 та 36-45 років) у зимово-осінній період змінилася серед перших двох на весняні та літні місяці і такою залишалася в наступні п’ять років, тоді як для хворих 36-45 років збереглася особливість переваги випадків госпіталізацій взимку та восени. Подібна ситуація типова й для осіб нерепродуктивного віку, з тією лише різницею, що у осіб 46-55 років та 56-70 років з роками акцент із зимово-осіннього періоду переноситься на весняно-літній, а серед старіших 70 років сезонна різниця практично відсутня.