В.М. Лісовий, І.І. Яковцова, С.В. Данилюк, Р.В. Стецишин

Морфофункціональний стан стінки сечоводу при експериментальному моделюванні уретеролітіазу

Метою дослідження було вивчення на світлооптичному рівні патоморфологічних змін гістоструктури стінки сечоводу в експерименті. Модель відтворена на 16 безпородних кролях з подальшим морфологічним дослідженням стану стінки сечоводу в зоні обструкції на 7-8-му і 12-14-ту добу. При тривалості перебування конкременту в сечоводі понад 7-8 діб з’являються додаткові ризики травмування стінки сечоводу і можливості розвитку ускладнень при ендо- скопічному лікуванні уретеролітіазу. До 12 діб зміни суттєво збільшуються та поширюються, що значно підвищує ймовірність травмування стінки сечоводу і може стати додатковим чинником ускладнень у всіх термінах лікування уретеролітіазу. З огляду на ступінь змін стінки сечоводу, дані терміни перебування конкременту вимагають відповідної тривалості використання сечовідних стентів, які відіграють роль протекторів і сприяють оптимальному відновленню шарів стінки сечоводу, оберігають від утворення стриктур і деформацій просвіту сечоводу у віддалені терміни лікування. Тривале перебування каменя в сечоводі є додатковим фактором, який вимагає використання лікувальних методик, що мінімально травмують стінку сечоводу, зокрема лазерної літотрипсії, незалежно від розмірів, локалізації та щільності каменя.