Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

В.Н. Лісовий, Д.В. Щукін, В.М.Демченко, Т.І. Єрмоленко

Хірургічна анатомія супрадіафрагмального сегмента нижньої порожнистої вени стосовно проблем венакаватромбектомії

РЕФЕРАТ

Робота присвячена особливостям будови супрадіафрагмальної частини нижньої порожнистої вени стосовно проблем видалення пухлинних тромбів без штучного кровообігу.

Матеріалом дослідження служили 35 свіжих трупів. Оцінювалися топографія супрадіафрагмального сегмента НПВ, розміри і локалізація виявлених діафрагмальних вен, а також правого діафрагмального нерва і його розгалужень. Після розтину перикарда фіксувалася відстань між листками вісцелярного перикарда, який охоплює інтраперикардіальний відділ НПВ.

Вічка діафрагмальних вен на рівні супрадіа-фрагмального відділу НПВ виявлені тільки у 11,4% пацієнтів. Їх кількість варіювала від 1 до 2, а середній діаметр не перевищував 2,0 мм. У більшості випадків діафрагмальні вени проникали до НПВ на рівні діафрагми або нижче за неї. Вічка цих судин в основному локалізувалися по передньому півколу НПВ, мали середній діаметр 2,6 мм. Відстань між листками перикарда в області задньої стінки НПВ варіювала від 2 до 16 мм і складала в середньому 9,2 мм. Перикардіальна «брижа» у 65,7% спостережень розташовувалася на 8 годинах умовного циферблата. Правий діафрагмальний нерв і його розгалуження візуалізувалися тільки з боку грудної клітки. Він проходив по задньолатеральній поверхні фіброзного перикарда і впроваджувався в діафрагму дещо правіше за отвір нижньої порожнистої вени (на 7-8 годинах умовного циферблата). У переважній більшості випадків нерв був оточений рихлою жировою клітковиною і міг бути легко відведений від поверхні перикардіально-діафрагмального переходу на відстань 7-10 мм.

Результати дослідження продемонстрували здійснимість і безпеку трансдіафрагмальних доступів до інтраперикардіальної нижньої порожнис-тої вени без розтину перикарда.