С.В. Кушніренко

Етіологія хронічної хвороби нирок у дітей

Вступ. Медична і соціальна значимість проблеми хронічної хвороби нирок (ХХН) визначається поширеністю патології нирок в популяції, серйозним ризиком розвитку кардіоваскулярних ускладнень, високим рівнем летальності, а також необхідністю прийому дороговартісних методів нирково-замісної терапії [1, 4].

Концепція ХХН, запропонована в 2002 році Національним Нирковим Фондом США (National Kidney Foundation, NKF) за участю великої групи експертів (комітет Kidney Disease Outcomes Quality Initiative, KDOQI), до складу якої увійшли спеціалісти в галузі нефрології, епідеміології, клінічної лабораторної діагностики, нині прийнята у всьому світі [6, 7]. ХХН визначається наявністю або відсутністю ушкодження нирок і рівнем ниркової функції незалежно від типу нозології. Критеріями ХХН є:

- ушкодження нирок протягом 3 місяців і більше, визначене як структурне або функціональне порушення (за даними лабораторно-інструментальних методів дослідження) з наявністю або без зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ);

- альбумінурія (рівень екскреції альбуміну і30 мг/добу; співвідношення альбумін/креатинін і30 мг/г або і3 мг/ммоль);

- ШКФ<60 мл/хв./1,73 м2 протягом 3 місяців і більше з наявністю або без ознак ушкодження нирок.

ХХН встановлюється за наявності будь-якого з цих критеріїв, за їх наявності понад 3 місяці. З клінічної точки зору, найбільш важливим є той факт, що поняття «ХХН» передбачає неминуче подальше прогресування процесу.

Багато років серйозність проблеми ХХН недооцінювалась, залишаючись в «тіні» інших соціально значимих захворювань.

Дійсно, дитяча ХХН, хоча і розділяє основні молекулярно-генетичні і патофізіологічні механізми з одним і тим же захворюванням у дорослій популяції, в деякому сенсі може роз-глядатися як самостійна нозологічна особливість. Типові характеристики дитячої ХХН, такі як етіологія або серцево-судинні ускладнення, являють собою змінні, які не тільки впливають на стан здоров’я пацієнта в дитинстві, але і впливають на життя дорослого [2, 3]. Більш того ХХН здійснює сильний психосоціальний вплив як на пацієнта, так і на членів його родини. Значимість цієї проблеми велика для покращення якості прогнозування перебігу патології, попередження ризиків розвитку ускладнень, які загрожують життю і підвищенню якості життя дитини.

Мета дослідження: вивчити етіологічну структуру первинних ниркових захворювань, як причини ХХН 1-5 ст. у дітей.

Матеріали і методи дослідження. Для з’ясування етіологічної структури ХХН у дітей проведено аналіз 326 історій хвороб пацієнтів віком від 2 до 17 років, які перебували на ста-ціонарному лікуванні у відділенні нефрології Київського міського дитячого нефрологічного центру на базі Київської міської дитячої клінічної лікарні № 1. Усі пацієнти підлягали повному обстеженню, згідно з Наказом МОЗ України № 365 від 20.07 2005 р. «Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча нефрологія» «Протокол лікування дітей з хронічною нирковою недостатністю».

Усім хворим визначали ШКФ за формулою Шварца (GFR Calculator for children and adolescents 1 to 17 years), що стало підставою для розподілу їх за стадіями безвідносно до діаг-нозу, у відповідності з класифікацією ХХН (табл. 1) [5].

Статистична обробка даних проводилась з застосуванням пакету сучасних прикладних програм для статистичного аналізу і обробки даних Statistica 6.0.

Результати та їх обговорення. Згідно з ви-значеною ШКФ усі пацієнти були розподілені на п’ять стадій ХХН: ХХН 1 ст. - 101 пацієнт (30,9%); ХХН 2 ст. - 85 пацієнтів (26,1%); ХХН 3 ст. - 62 пацієнти (19,0%) - ХХН 3а ст. - 27 пацієнтів і ХХН 3b ст. - 35 пацієнтів; ХХН 4 ст. - 38 пацієнтів (11,7%); ХХН 5 ст. - 40 па-цієнтів (12,3%). У залежності від віку хворі були розподілені на 4 вікові групи, згідно з модифікованою класифікацією Гундобіна, а саме: 1-3 роки, 4-7 років, 7-12 років та 13-17 років. Розподіл хворих за віком та стадіями ХХН представлений в табл. 2.

Найбільша кількість пацієнтів (37,4%) з ХХН 1-5 ст. знаходилась у віковому діапазоні 13-17 років. Вікові групи 1-3 роки та 4-7 років представлені однаковою кількістю пацієнтів - 18,1%. Відсоток пацієнтів вікової групи 7- 12 років дорівнював 26,4%. Дані про стать обстежених пацієнтів наведено в табл. 3. Серед усіх обстежених пацієнтів чоловічої статі 168 (51,5%), жіночої статі - 158 (48,5%).

Етіологічна структура ХХН у обстежених хворих представлена в табл. 4. Дані, наведені в табл. 4 позиції лідера відводять вродженим вадам розвитку нирок і сечових шляхів (ВВРНС), які в етіологічній структурі ХХН займають 52,8%. ВВРНС у структурі ХХН у дітей представлені: гідронефрозом єдиної нирки, двобічним мегауретером, двобічним уретерогідронефрозом, агенезією нирки, однобічним та двобічним міхурово-сечовідним рефлюксом (МСР), дисплазією нирок, аплазією нирки. Хронічний гломерулонефрит (ХГН) в етіологічній структурі обстежуваних пацієнтів посідав 2-ге місце після ВВРНС - 19,6%. Третє місце за кількістю хворих як в абсолютних числах, так і у відсотковому відношенні належало полікістозній хворобі нирок (ПХН) - 8,6%.

Хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит (ХТІН), як наслідок перенесеного гострого ураження нирок (ГУН), в етіологічній структурі ХХН займав 4-ту позицію (5,6%), випереджаючи кількість пацієнтів з системним червоним вовчаком (СЧВ), сечокам’яною хворобою (СКХ), нирковим нецукровим діабетом, нефрокальцинозом і такими тубулопатіями, як нефронофтиз Фанконі, синдром Деніса-Драша, нирково-тубулярний ацидоз (НТА I тип), синдром Лоуренса-Муна-Барде-Бідля.

Висновки. У структурі ХХН позиції лідера займають ВВРНС - 52,8%, ХГН - 19,6% і ПХН - 8,6%. Найбільша кількість пацієнтів (37,4%) з ХХН 1-5 ст. перебуває у віковому діапазоні 13-17 років.