Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

Г.В. Бачурін, Ю.С. Коломоєць

Діагностично-прогностична роль цитокінів, інтерлейкінів та біомаркерів раннього пошкодження нирок у хворих на сечокам’яну хворобу

Вступ. Сечокам’яна хвороба - хвороба обміну речовин, викликана різними ендогенними та екзогенними причинами, нерідко носить спадковий характер і визначається наявністю каменя або каменів у сечовидільній системі (В.В. Черненко, 2015).

Поширення сечокам’яної хвороби в Україні посідає друге місце серед усіх урологіч-них захворювань після інфекції сечових шляхів (А.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчников, 1999; С.І. Баранник, 1997; Ahlawat R., Bhandari M., 1991) і становить понад 40% від усієї урологічної патології (Ahlawat R., Whitfild H., 1996).

В даний час маркерами пошкодження нирок прийнято вважати протеїнурію, креатинін сироватки зі швидкістю клубочкової фільтрації. При хронічній хворобі нирок дані маркери виявляють вже пізню стадію ураження нирок, коли консервативна терапія не завжди ефективна і процес ураження нирок є незворотнім. Тому в останні роки значна увага приділяється пошуку так званих біомаркерів гострого та хронічного ниркового пошкодження, а також визначення ролі цитокінів та інтерлейкінів у виникненні запальної реакції, що дозволяють виявити патологічні зміни в нирках на ранніх етапах і встановити їх характер, більш точніше визначити стадію процесу, оцінити вираженість запалення і інтенсивності фіброгенезу (Л.І. Уразаєва, А.Н. Максудова, 2014).

Запалення є неспецифічною захисною реакцією організму на пошкодження тканини і основою більшості патологічних процесів. Однією з груп модуляторів запалення і імунної відповіді є цитокіни (І.Г.Ованесян, 2006; A.W. Thomson, M.T. Lotze, 2003). Цитокіни мають ендокринну, паракринну та аутокринну активність і є ключовими елементами імунної системи в розвитку запалення (А.В. Саломатов, О.В. Баринов, А.Г. Сіненченко, 2006; Furst D.E., F.C. Breedveld, J.R. Kalden, 2005). Крім імунорегуляції, багато цитокінів впливають на різноманітні фізіологічні процеси (A.W. Thomson, M.T. Lotze, 2003). Специфічні цитокіни є відповіддю організму на загрозу тканинного гомео-стазу і залежить від характеру загроз: бактеріальна, запальна (О.Є. Зубарєва, А.А. Лебедєва, А.С. Сімбірцев, 2007; І.Г. Ованесян, 2006; A.W. Thomson, M.T. Lotze, 2003).

Впровадження препаратів на основі інтерлейкінів та їх антагоністів є одним з перспективних напрямків розвитку медицини, що до-зволить вирішити багато проблем терапії запальних захворювань.

Використання біомаркерів раннього пошкодження нирок може мати важливе клінічне значення, якщо розглядати їх в якості прогностичних факторів тяжкості і прогресуванні за-хворювань, пов’язаних з гострою і/або хронічною хворобою нирок.

Інтерлейкін 1 - є переважаючою формою інтерлейкіну-1, який належить до групи протизапальних цитокінів. Він стимулює і регулює запальні та імунологічні процеси, синтез білків гострої фази, підвищує проникність судинної стінки, цитотоксичну та бактерицидну активність, виступає в якості одного з головних медіаторів, відповідальних за розвиток неспецифічних форм захисту, формування місцевої запальної реакції і гострофазної відповіді на рівні організму при інфекційному ураженні.

Білок, що зв’язує інсуліноподібний фактор росту, виконує різні метаболічні функції, є регулятором клітинної проліферації, диференціації, розвитку організму. Має інсуліноподібний метабо-лічний ефект (E.R. Froesch, J. Zapf, 1985).

Моноцитарний хематоксичний фактор (МСР-1) - міжклітинний месенджер для контролю міграції та активації лейкоцитів, залучених в запальні реакції і імунітет. Крім того, є важливим медіатором у багатьох патологічних процесах.

NGAL - ліпокалін, визнаний в якості маркера гострого пошкодження нирок. Його основні функції полягають в стимулюванні проліферації пошкоджених клітин, в першу чергу епітеліальних ( Kjeldsen L., 1993). Екскреція з сечею на 24-48 годин випереджає підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові (Mishra J., 2003; Mishra J., 2005; Mishra J., 2006; Wagener G., Jan M., Kim M., Mori K., 2006).

-2-мікроглобулін - ранній маркер ураження проксимальних канальців нирок. Його рівень у крові відображає, головним чином, клітинний оборот і проліферацію лімфоцитів, в яких він представлений у великій кількості.

Мета дослідження: визначення ефективності застосування цитокінів, інтерлейкінів та біомаркерів раннього пошкодження нирок у хворих на сечокам’яну хворобу з метою вибору тактики лікування та профілактики.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилося на базі МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя, урологічне відділення. До дослідження увійшло 72 хворих на сечокам’яну хворобу, які були розподілені на три групи. Серед них до першої групи увійшло 37 (51,4%) пацієнтів, яким проведена консервативна терапія. До другої групи - 32 (44,4%) хворих, яким було виконано ендоскопічне оперативне втручання в обсязі: уретероскопія, контактна літотрипсія з дренуванням нирки. До третьої групи - 3 (4,2%) пацієнти, яким проводилося лікування в обсязі відкритих оперативних втручань.

У всіх хворих зі стандартом надання допомоги, проведено повне урологічне обстеження до проведення лікування: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, бактеріальний посів сечі, оглядова та видільна урографія, УЗ-дослідження, ІФА сечі.

Основним критерієм ефективності використання цитокінів, інтерлейкінів та предикторів раннього пошкодження нирок було виявлення інфекційно-запальних ускладнень при сечо- кам’яній хворобі.

Отримані результати заносилися до бази даних Microsoft Excel і за допомогою вбудованих статистичних формул проводився розрахунок середнього значення стандартного відхилення. Достовірність відмінностей оцінювалася за допомогою критерію Стьюдента, порогом значущості відмінностей вважали р0,05.

Результати та їх обговорення. Імуноферментне дослідження сечі проводилося у 72 хворих на сечокам’яну хворобу, віком від 19 до 75 років.

У результаті цього клінічного дослідження, при аналізі першої групи хворих, у 37,84% було виявлено підвищення показників маркерів раннього пошкодження нирок та креатиніну. У 48,65% пацієнтів цифри креатиніну були в межах норми, тоді як показники маркерів пошкодження нирок вказували на наявність інфекційно-запального процесу. Лабораторні та імуноферментні показники в межах норми були виявлені у 10,81%. І лише у 2,7% спостерігалось підвищення креатиніну, тоді як показники маркерів раннього пошкодження були в нормі (рис. 1).

При дослідженні другої групи хворих, інфекційно-запальні ускладнення були виявлені у 50%, про що свідчить підвищення показників креатиніну та маркерів раннього пошкодження нирок. Але у 43,75% підвищені показники маркерів пошкодження свідчили про наявність інфекційно-запального процесу, тоді як креати-нін був в межах норми. Відсутність ускладнень було виявлено у 6,25%. Хворих, у яких показники цитокінів, інтерлейкінів та біомаркерів раннього пошкодження були в межах норми з підвищенням креатиніну, в другій групі, не виявлено (рис. 2).

При аналізі третьої групи хворих у 100% спостерігалось підвищення показників маркерів раннього пошкодження нирок, що свідчить про наявність інфекційно-запальних ускладнень, тоді як цифри креатиніну були в межах норми.

Висновки

Таким чином, у результаті нашого клінічного дослідження можна із впевненістю сказати, що застосування цитокінів, інтерлейкінів та біомаркерів раннього пошкодження нирок, у якості діагностичного критерію інфекційно-запального процесу, є цінним клінічним засобом при сечокам’яній хворобі. Підвищення показників маркерів раннього пошкодження нирок вказує на наявність інфекційно-запальних ускладнень, до виникнення клінічних та лабораторних змін, майже у 50% випадків.

Враховуючи все вищенаведене, ми вважаємо за необхідне впровадження в клінічну практику використання цитокінів, інтерлейкінів та біомаркерів, які є цінним критерієм для раннього виявлення та попередження інфекційно-запальних ускладнень у хворих на сечокам’яну хворобу.